Україна просить більше ракет Patriot, Близький Схід витрачає протиракети на тлі іранської загрози, а виробництво PAC-3 фізично не встигає за війнами. Заява Дональда Трампа про ліцензію для Києва важлива, але головне питання залишається незмінним: чим закривати небо сьогодні?
Світ увійшов в епоху дефіциту ППО
Війни в Україні та на Близькому Сході, яким поки не видно кінця, загострили проблему протиповітряної оборони до межі.
Ще кілька років тому системи Patriot, THAAD, David’s Sling, Arrow та інші елементи сучасної протиракетної оборони розглядалися як дорогий, але відносно “запасний” інструмент великих армій. Сьогодні вони стали витратним матеріалом великої війни.
Україна щодня відбиває російські атаки ракетами та дронами. Ізраїль та країни регіону живуть у реальності іранської ракетної загрози. Американські бази та держави Перської затоки також змушені витрачати дорогі перехоплювачі на відбиття ударів.
У результаті з’ясувалося головне: сучасна війна витрачає ракети ППО швидше, ніж західна оборонна промисловість здатна їх виробляти.
За даними, які наводить Forbes Ukraine, коефіцієнт перехоплення балістичних ракет в Україні різко погіршився: майже з 40% на початку року до 20% навесні і майже до нуля до середини літа. Це не означає, що українська ППО перестала працювати. Це означає, що проти балістики в України залишається занадто мало відповідних засобів.
Головний інструмент, який довів ефективність проти балістичних ракет у розпорядженні України, — це Patriot з ракетами PAC-3. Саме вони здатні перехоплювати найбільш небезпечні цілі, включаючи балістичні ракети, які летять швидко, змінюють траєкторію і залишають системі оборони лічені хвилини на рішення.
Patriot для України: важлива заява, але не швидка відповідь
8 липня 2026 року на зустрічі з Володимиром Зеленським під час саміту НАТО в Анкарі президент США Дональд Трамп заявив, що Сполучені Штати готові надати Україні ліцензію на виробництво ракет Patriot. Це стало помітним політичним сигналом: Вашингтон фактично визнав, що одними поставками з існуючих запасів проблему вже не вирішити.
Але між фразою “ми збираємося дати ліцензію” і першою виробленою ракетою — величезна дистанція.
Йдеться не про просте складальне виробництво і не про передачу звичайної документації. PAC-3 — складна високотехнологічна ракета, де критичне значення мають двигун, система наведення, електроніка, матеріали, програмне забезпечення, контроль якості та сертифікація.
Навіть якщо політичне рішення буде прийнято швидко, далі знадобляться експортні дозволи, узгодження чутливих технологій, навчання фахівців, будівництво інфраструктури, запуск виробничої лінії, випробування та сертифікація.
За найоптимістичнішим сценарієм це роки. Не місяці.
І тут з’являється ще одна проблема, про яку не можна забувати: безпека виробництва. Будувати в Україні завод з випуску таких ракет під час гарячої фази війни — значить створювати для росії пріоритетну ціль. Будь-який виробничий майданчик, склад комплектуючих, випробувальна база або логістичний вузол можуть стати об’єктом удару “Іскандерами”, “Кинджалами” або дронами.
Тому сама ідея ліцензії правильна, але її значення насамперед довгострокове. Це елемент майбутньої архітектури безпеки України, а не відповідь на сьогоднішню ніч, коли по Києву, Дніпру, Одесі, Харкову або Львову знову летять російські ракети.
Виробництво не встигає за війною
Lockheed Martin вже збільшує випуск PAC-3 MSE. Компанія повідомляла, що у 2025 році поставила понад 600 таких перехоплювачів, а американське оборонне відомство оголошувало про плани збільшити щорічне виробництво приблизно з 600 до 2000 ракет у рамках багаторічної угоди.
На папері це виглядає серйозним зростанням. У реальності — це все одно недостатньо швидко для світу, де відразу кілька регіонів витрачають протиракети в бойовому режимі.
Україна потребує PAC-3 для захисту від російських балістичних ракет. Ізраїль та його союзники в регіоні стикаються з іранськими ракетами та дронами. Країни Перської затоки також витрачають запаси на тлі атак і загроз з боку Ірану. За оцінками, які наводили західні джерела, близькосхідна ескалація вже забрала значну частину доступних перехоплювачів і створила додатковий тиск на склади США та союзників.
Для України це особливо болісно.
Кожна ракета PAC-3, випущена на Близькому Сході, не потрапляє в український розрахунок ППО. Кожна партія, яку треба терміново поповнити для американських баз або союзників у Перській затоці, відсуває Київ у черзі. Це не питання симпатій або дипломатії. Це арифметика виробництва, складів і пріоритетів.
НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency вже не раз писали, що війни України та Ізраїлю не можна розглядати як два повністю окремі сюжети. Росія та Іран пов’язані не тільки політично. Їхні війни б’ють по одній і тій же західній системі безпеки, змушуючи США, Європу та їхніх союзників одночасно закривати небо в різних частинах світу.
Чому PAC-3 так важливі
PAC-3 MSE — це не просто “ще одна ракета” для Patriot. Lockheed Martin описує цю систему як перехоплювач з технологією hit-to-kill, тобто ракету, яка знищує ціль прямим кінетичним попаданням. Вона призначена для боротьби з балістичними та іншими складними повітряними загрозами.
Саме тому замінити PAC-3 звичайними засобами ППО неможливо.
Дрони можна збивати більш дешевими системами. Крилаті ракети можна перехоплювати різними ешелонами оборони. Але балістика вимагає особливого рівня реакції, радара, обчислень і ракети-перехоплювача.
Коли таких ракет не вистачає, російські терористи отримують вікно можливостей. Вони можуть запускати більше балістики, розраховуючи, що Україна або не зможе перехопити частину цілей, або буде змушена економити найдорожчі перехоплювачі.
Так війна перетворюється на змагання не тільки армій, але й заводів.
Ліцензія потрібна, але Україні потрібні ракети зараз
Заяву Трампа про ліцензію на виробництво Patriot для України не можна недооцінювати. Це крок у бік довгострокової самостійності Києва і важливий сигнал для росії: Україна повинна не просто отримувати допомогу, а ставати частиною західної оборонної промисловості.
Але не можна і переоцінювати це рішення.
Ліцензія не закриває українське небо сьогодні. Вона не замінює поставки готових ракет. Вона не скасовує необхідність передавати Україні додаткові батареї Patriot, SAMP/T, NASAMS, IRIS-T, ракети до них і засоби виявлення.
Більше того, якщо протиракет об’єктивно не вистачає, Україні потрібні не тільки оборонні, але й далекобійні можливості. Логіка проста: якщо неможливо перехопити кожну ракету в небі, треба знищувати пускові установки, склади, командні пункти, заводи і логістику ракетної програми росії до запуску.
Це не альтернатива ППО, а її продовження.
Ізраїль добре розуміє цю логіку. Оборона не може будуватися тільки на перехопленні. Навіть найсучасніша система протиракетної оборони стає вразливою, якщо противник може безкінечно нарощувати кількість запусків. Тому боротьба з ракетною загрозою завжди включає кілька рівнів: розвідку, превентивний тиск, удари по інфраструктурі, санкції, технологічне стримування і власне перехоплення.
Те ж саме стосується і Ірану. Поки іранська ракетна програма зберігається як інструмент тиску на Ізраїль, країни Затоки, американські бази і міжнародну торгівлю, Близький Схід буде продовжувати спалювати запаси дорогих перехоплювачів. А це буде безпосередньо відображатися і на Україні.
Питання не тільки українське і не тільки ізраїльське
Криза ППО стала глобальною.
Україна показує, як швидко велика країна може опинитися під постійним ракетним тиском. Ізраїль показує, що навіть потужна багаторівнева система оборони не скасовує загрози масових атак. Близький Схід показує, що регіональна війна здатна за тижні або місяці виснажити запаси, які вироблялися роками.
Захід занадто довго жив у логіці мирного часу. Виробничі лінії були розраховані не на роки великої війни, а на обмежені операції, експортні контракти і поступове поповнення арсеналів.
Ця епоха закінчилася.
Якщо США і Європа хочуть, щоб Україна вистояла, Ізраїль був захищений, а Близький Схід не перетворився на постійну ракетну дуель, їм доведеться будувати нову промислову реальність. Не прес-релізами, а заводами. Не обіцянками, а контрактами. Не символічними пакетами допомоги, а масовим випуском ракет, радарів, двигунів, систем наведення і дешевих засобів проти дронів.
Ліцензія на Patriot для України — правильний крок.
Але це крок у майбутнє.
А війна йде зараз.
Саме тому Києву потрібні готові ракети, додаткові системи ППО і далекобійна зброя вже сьогодні. Тому що російська ракета не буде чекати, поки пройде сертифікація, завершиться будівництво заводу і з’явиться перша українська PAC-3.
…
Нет, это не Кирьят-Шмона: это история одного украинского села Вищетарасівка, которое также осталось один на один с войной - 9 Липня, 2026
- Новости Израиля
Chornitsa at Sho: украинский рок из Хайфы прозвучит в Тель-Авиве 7 августа 2026 года - 9 Липня, 2026
- Новости Израиля
Страница не найдена — НАНовости Израиля от Nikk.Agency. - 9 Липня, 2026
- Новости Израиля