До 85-ї річниці трагедії Бабиного Яру в Києві готують не одну церемонію і навіть не один пам’ятний день. Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» представив програму, яка починається 28 вересня 2026 і триває майже до кінця жовтня. Круглий стіл, виставка про історію ромів, міжрелігійна молитва, нове видання Анатолія Кузнєцова, цифровий архів, книги, музейний форум. Ще один проект — аудіогід — поки взагалі без остаточної дати.
Автор: Павло Швейко
Центральна історична точка тут залишається тією ж. 29 і 30 вересня 1941 року в Бабиному Яру були розстріляні 33 771 київський єврей. Це число стосується саме двох днів масового вбивства і походить з німецької документації. Вбивства в Бабиному Яру на цьому не закінчилися: під час нацистської окупації тут розстрілювали також ромів, радянських військовополонених, пацієнтів психіатричної лікарні та інших людей. Загальну кількість загиблих історики оцінюють приблизно в 100 тисяч.
Для ізраїльського читача є ще одна деталь, яку краще зрозуміти одразу. Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр», що публікує нинішню програму, — державна українська установа. А Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр», з яким пов’язано багато відомих проектів, архівів і нова синагога на території меморіалу, — окрема структура. У новинах їхні назви часто скорочують до одного «Бабиного Яру», звідси і плутанина.
28 вересня. «Бабин Яр: 85 років потому»
Перша подія відбудеться 28 вересня о 13:00 в Kyiv Hall. Це круглий стіл «Бабин Яр: 85 років потому», ініційований Державною службою України з етнополітики та свободи совісті.
Саме назва державного органу для ізраїльтянина звучить незвично. Простіше кажучи, це українська служба, яка займається питаннями національних меншин, міжетнічних відносин, релігійних громад і свободи віросповідання. Тому її участь у такій дискусії цілком логічна: Бабин Яр давно вийшов за рамки лише історичного дослідження 1941 року. Це ще й питання того, як держава пам’ятає знищені спільноти сьогодні.
Організатори поки не розкрили детально всіх учасників круглого столу. Тому приписувати йому заздалегідь якісь заяви чи висновки не варто. Відома тема і сама рамка — що сталося з пам’яттю про Бабин Яр через 85 років.
29 вересня. Виставка «НЕВИДИМІ. Минуле і сучасність ромів»
Наступного дня, 29 вересня о 12:00, у Зимовому саду Київського національного університету будівництва і архітектури відкриють виставку «НЕВИДИМІ. Минуле і сучасність ромів».
Її роблять разом з ARCA — Агенцією адвокації ромської культури, Українським центром вивчення історії Голокосту та КНУСА, за підтримки посольства Німеччини в Києві та Українського інституту національної пам’яті.
На перший погляд може виникнути питання: чому в програмі річниці Бабиного Яру окрема велика виставка присвячена ромам? Тому що історія самого місця не закінчується розстрілом київських євреїв 29–30 вересня.
Роми також були жертвами нацистської політики знищення, і людей ромського походження вбивали в Бабиному Яру. Виставка при цьому розповідає не тільки про Другу світову. Організатори поєднують архівні свідчення і історію геноциду з життям ромів вже сучасної України.
Тобто це не спроба змішати різні групи загиблих в одну загальну масу. Скоріше навпаки — показати, кого саме знищували і чому. Для історії Бабиного Яру це принципово: радянська система десятиліттями якраз воліла більш зручну безособову формулу про загиблих «радянських громадян».
29 вересня. Міжрелігійна молитва в самому Бабиному Яру
Того ж дня, 29 вересня о 17:00, вже безпосередньо в Національному історико-меморіальному заповіднику відбудеться міжрелігійний молитовний захід на пам’ять про жертви Бабиного Яру.
Його проводять разом з Українським інститутом національної пам’яті та Державною службою з етнополітики та свободи совісті.
Міжрелігійний формат тут існує не випадково. Євреї були основною групою жертв найбільшого розстрілу 29–30 вересня 1941 року, і саме ці події зробили Бабин Яр одним із символів Голокосту. Але пізніше на цьому ж місці вбивали людей інших груп. Тому на пам’ятних церемоніях поруч опиняються представники юдаїзму і різних християнських конфесій.
Є в нинішній річниці і прямий міст в Ізраїль. 29 вересня пам’ятна церемонія до 85-річчя Бабиного Яру відбудеться також у Яд Вашем в Єрусалимі. Серед заявлених учасників — голова Яд Вашем Денні Даян, Натан Щаранський, посол України в Ізраїлі Євген Корнійчук і представники громади вихідців з України.
НАновини вже детально розповідали про цю церемонію і про те, чому 85-та річниця Бабиного Яру в 2026 році одночасно стає українською та ізраїльською подією.
30 вересня. Нове українське видання «Бабиного Яру» Кузнєцова
З цим пунктом програми виявилося розходження.
У публікації Національного заповідника стоїть 30 жовтня, 18:00. Але окремий свіжий анонс презентації нового видання Анатолія Кузнєцова вказує 30 вересня, також о 18:00, у київському книжковому магазині Readeat. Тому тим, хто збирається йти на презентацію, дату краще перевірити безпосередньо перед заходом.
Саме нове видання вже існує і вийшло саме до 85-ї річниці. Видавництво «Фронезис» підготувало український текст у перекладі Олега Проценка, ілюстрації зробив Матвій Вайсберг. Серед партнерів презентації заповідник називає також Єврейську конфедерацію України, комунікаційну групу Ideas&Strategy і «Генерал Черешня FPV».
І ось тут історія самої книги іноді виявляється не менш важливою, ніж літературний вечір навколо неї.
Анатолій Кузнєцов народився в Києві в 1929 році і виріс на Куренівці — зовсім поруч з Бабиним Яром. Коли у вересні 1941 року почалися масові вбивства, йому було дванадцять. Пізніше, вже підлітком, він почав записувати побачене і почуте.
У 1966 році «Бабин Яр» надрукував радянський журнал «Юність», але текст пройшов серйозну цензуру. Через кілька років Кузнєцов опинився у Великій Британії і вивіз повний варіант книги на фотоплівках. Тож фраза «нове видання» тут дещо оманлива. Повертається не просто стара книга — повертається текст, навколо якого сам спір про те, як говорити про Бабин Яр, тривав десятиліттями.
НАновини детально розповідали про історію Кузнєцова, радянську цензуру і нове українське видання «Бабиного Яру».
Саме в цій точці НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency бачать важливу частину всієї нинішньої програми. Пам’ять — це не тільки вінок біля пам’ятника. Іноді це книга, з якої колись вирізали сторінки, а через шістдесят років їх знову читають у місті, де все сталося.
5 жовтня. Запуск цифрового архіву Бабиного Яру
5 жовтня о 16:00 у готелі «Україна» заплановано пілотний запуск цифрового архіву Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр».
Партнер проекту — Research Centre Ukraine / Max Weber Foundation. Фонд Макса Вебера — німецька наукова організація, що працює з міжнародними історичними та гуманітарними дослідженнями; її український дослідницький центр з’явився вже під час нинішньої війни.
На перший погляд цифровий архів програє молитві або великій виставці за емоційністю. Насправді для Бабиного Яру це один з ключових проектів.
Тому що за відомими цифрами досі доводиться шукати конкретних людей.
У окремого Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» вже існує масштабна робота з іменами і документами. За даними, які Натан Щаранський наводив у вересні 2026 року, дослідникам вдалося встановити понад 29 тисяч імен жертв, а масив оцифрованих матеріалів наблизився до 10 мільйонів документів.
Тут знову важливо не переплутати дві організації: новий архів 5 жовтня запускає державний Національний заповідник, тоді як проект відновлення імен, про який говорив Щаранський, веде Меморіальний центр Голокосту.
Про те, як сьогодні повертають імена загиблих і навіщо Натан Щаранський продовжує їздити для цієї роботи в Київ під час війни, НАновини розповідали окремо.
7 жовтня. «Війна і окупація. Німеччина і Україна в 1939–1945 роках»
Ще одна книжкова зустріч відбудеться 7 жовтня о 14:00 у готелі «Україна». Там заявлені презентація і обговорення книги «Війна і окупація. Німеччина і Україна в 1939–1945 роках».
Поки це один з найменш детально розкритих пунктів програми. Заповідник повідомляє назву, дату і місце, але не дає в основному анонсі детального складу дискусії. І тут краще залишити саме те, що відомо, без красивих здогадок про те, «яка розмова відбудеться».
Саме включення такої книги в програму зрозуміле. Бабин Яр не можна розглядати окремо від німецької окупації Києва і взагалі нацистської політики на території України. Масове вбивство 29–30 вересня 1941 року сталося всього через кілька днів після того, як німецькі війська зайняли місто.
22–23 жовтня. «Пам’ять під окупацією: музеї Голокосту в умовах війни»
Тут знову є уточнення до початкової програми.
У пості Національного заповідника написано: 22 жовтня, онлайн. Однак Український центр вивчення історії Голокосту в окремому анонсі вказує вже 22–23 жовтня 2026 року, Київ. Форум називається «Пам’ять під окупацією: музеї Голокосту в умовах війни».
Його організують Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» і львівський Меморіальний музей тоталітарних режимів «Територія терору».
Організатори називають форум першою робочою зустріччю українських музеїв, архівів і меморіальних установ, які займаються пам’яттю про Голокост і масові вбивства періоду Другої світової війни.
І тут 1941-й вже стикається з 2026-м практично без історичної дистанції.
Як зберігати архів, коли країна знаходиться під ракетними і дроновими атаками? Що робити з музейними колекціями на територіях, яким загрожує окупація? Як продовжувати роботу з Голокостом, коли співробітники і відвідувачі самі живуть під час війни? Для українських музеїв це не академічний семінар про чужий досвід.
Судячи з більш свіжого профільного анонсу, саме формат 22–23 жовтня в Києві зараз виглядає актуальним. Але оскільки початкова програма заповідника говорить про онлайн, остаточні технічні деталі ще варто перевіряти ближче до форуму.
Дата ще визначається. Аудіогід «Дорога пам’яті»
Останній проект поки взагалі не можна прив’язати до конкретного дня.
Заповідник готує аудіогід «Дорога пам’яті» разом з фондом RememberUs.org і Національним академічним драматичним театром імені Івана Франка. Проект підтримує посольство Німеччини в Києві.
Для людини, яка ніколи не була в Бабиному Яру, тут потрібно пояснити саму проблему простору. Сьогодні це вже частина великого сучасного Києва, а не пустий яр на міській околиці, яким місце виглядало в 1941 році. Територія змінювалася, забудовувалася, радянська влада частково змінювала сам рельєф, з’явилися дороги, парки і різні пам’ятники.
Тому відвідувачу важко просто прийти і «побачити Бабин Яр». Багато важливих точок без пояснення взагалі неможливо прочитати. Аудіомаршрут якраз має з’єднати сучасний простір з тим, що відбувалося тут раніше.
Дата презентації «Дороги пам’яті» поки уточнюється.
Чому навколо однієї річниці вийшло стільки різних заходів
Вся програма розтягнута майже на місяць, і в цьому, мабуть, є логіка. Одна церемонія 29 вересня здатна нагадати дату. Вона не може показати 85 років того, що відбувалося з пам’яттю потім.
Після війни Бабин Яр довго залишався проблемним місцем для радянської влади. Єврейську ідентичність основної групи жертв вересневого розстрілу намагалися не підкреслювати. Коли в 1966 році люди почали самі збиратися у Бабиного Яру, радянські органи уважно стежили за тим, що відбувається. Серед тих, хто тоді виступав, були Віктор Некрасов і Іван Дзюба, приходила пережила розстріл Діна Проничева.
Шістдесят років потому ситуація виглядає майже дзеркально. Державна установа сама збирає круглий стіл. Поруч відкривається виставка про ромів. Повний Кузнєцов виходить українською. Архів збираються переводити в цифровий формат. Музейники обговорюють, як зберігати пам’ять під час нинішньої війни.
А в той же день, коли в Києві будуть молитися у Бабиному Яру, люди зберуться на церемонію в Яд Вашем в Єрусалимі.
Виходить не дуже рівна, зате жива лінія: Київ — Бабин Яр — єврейська пам’ять — українська пам’ять — Ізраїль. Іноді ці лінії десятиліттями розходилися. У вересні 2026 року вони знову опиняються поруч.
І все одно в центрі залишаються не ювілей і не велика програма.
29 і 30 вересня 1941 року — 33 771 убитий єврей.
З цього Бабин Яр став тим, чим він є сьогодні. І ніякі наступні сто тисяч, архіви, музеї чи круглі дати цю першу точку розмивати не повинні.
…
До 85-ї річниці трагедії Бабиного Яру: Київ готує місяць пам’яті – від спільної молитви до цифрового архіву - 25 Вересня, 2026
- Новости Израиля
Після ізраїльського літа: чому восени жінки помічають більше волосся на гребінці - 24 Вересня, 2026
- Новости Израиля
Від івриту до AI: 10 онлайн-курсів, які можуть стати в пригоді в Ізраїлі - 23 Вересня, 2026
- Новости Израиля