30 червня 2026 року українське видання ТСН опублікувало матеріал Олександра Марущака про знахідку, яка для Києва воєнного часу звучить майже абсурдно.
У Дніпровському районі столиці, біля житлового комплексу «Паркові озера», дослідники підземного Києва виявили занедбане протирадіаційне укриття, розраховане приблизно на 700 осіб.
Це не новий об’єкт і не тимчасовий підвал.
За даними ТСН, йдеться про капітальне радянське бомбосховище колишнього заводу «Агромаш», який колись займався ремонтом сільськогосподарської техніки. Заводські приміщення давно знесли, територію віддали під житлову забудову, навколо з’явилися багатоповерхівки, а саме укриття вважалося втраченим.
Але виявилося, що воно не зникло.
Воно всі ці роки залишалося під землею — поруч з будинками, поруч з людьми, поруч з районом, де під час російської війни жителям не вистачає нормального укриття.
Київ, Дніпровський район: що саме знайшли біля ЖК «Паркові озера»
Історію знахідки ТСН розповів дослідник підземного Києва Кирило Степанець.
За його словами, укриття помітили після просідання ґрунту. Це важлива деталь: об’єкт знайшли не тому, що його вчасно перевірили комунальні служби, не тому, що міська інвентаризація виявила забутий бункер, а фактично випадково — коли земля нагадала про те, що під нею щось є.
Степанець розповів ТСН, що ще у 2010 році бачив вхід у це бомбосховище. Тоді на цьому місці ще зберігалася пам’ять про промислову територію. Пізніше приміщення заводу «Агромаш» знесли, територію почали забудовувати житлом, а укриття стали вважати втраченим.
«Я думав, що його засипали, а виявилося, що ні. Воно повністю збереглося під землею», — так передає його слова ТСН.
Всередині, за даними видання, збереглися елементи повноцінної захисної споруди: герметичні двері, протигази, витяжки, фільтри для очищення повітря. Тобто йдеться не про випадковий підвал, а про справжнє протирадіаційне укриття, яке будувалося на випадок великої війни.
І ось тут починається головний нерв цієї історії.
На п’ятому році повномасштабної війни проти України, коли Київ регулярно переживає повітряні тривоги, ракетні та дронові атаки, під житловими будинками фактично лежало укриття на 700 осіб.
Не зруйноване.
Не демонтоване.
Не зникле.
А просто забуте, засипане сміттям і нікому офіційно не потрібне.
Бункер є, людей багато, укриття немає: парадокс п’ятого року війни
За словами Кирила Степанця, які наводить ТСН, на території житлового комплексу немає гідного укриття, хоча поруч під землею зберігся потужний радянський бункер. Дослідник прямо назвав це «парадоксом на п’ятому році повномасштабної війни».
І це дійсно не просто красива фраза.
Україна живе в режимі щоденної загрози. Київ — одна з головних цілей російських атак. Для жителів столиці повітряна тривога давно перестала бути чимось винятковим. Люди спускаються в метро, шукають підвали, ховаються в паркінгах, коридорах, підземних переходах.
А тут поруч з багатоповерхівками могло знаходитися місце, розраховане на сотні людей.
Степанець стверджує, що приміщення можна було б косметично відремонтувати, і тоді воно могло б зараз рятувати жителів району. Він також розповів ТСН, що Дніпровська районна державна адміністрація раніше відмовилася ремонтувати бомбосховище, посилаючись на відсутність коштів і інтересу до об’єкта.
Якщо ця інформація підтвердиться офіційно, то історія перестане бути просто незвичайною знахідкою.
Це вже питання відповідальності.
Хто знав про цей об’єкт?
Хто вирішив, що він більше не потрібен?
Хто дозволив забудувати територію, не вирішивши долю укриття?
Чому в місті, яке з 2022 року живе під постійною загрозою російських ударів, такі об’єкти спливають тільки після просідання ґрунту?
Колишні заводи Києва: скільки таких укриттів ще може бути під новобудовами
Окремо важлива частина матеріалу ТСН — слова Степанця про те, що такі укриття могли бути не поодиноким випадком.
У радянський час бомбосховища на випадок ядерної війни будувалися при багатьох підприємствах Києва. Потім почалася інша епоха: заводи закривалися, промислові зони продавалися, корпуси зносилися, земля переходила під житлову забудову.
І разом з цими процесами частина захисної інфраструктури просто випадала з поля зору.
На місці колишніх заводів з’являлися ЖК, магазини, офіси, паркінги. Але під землею могли залишатися старі укриття — десь зруйновані, десь затоплені, десь засипані, а десь, як біля «Паркових озер», майже повністю збережені.
ТСН наводить і інший приклад: у ЖК «Галактика», після демонтажу приміщень молокозаводу та будівництва багатоповерхівок, бомбосховище зберегли, відремонтували і зараз використовують як надійне укриття.
Ось це порівняння особливо важливе.
В одному місці старе укриття зберегли і повернули людям.
В іншому — об’єкт на 700 осіб опинився під сміттям.
Отже, проблема не тільки в спадщині радянської інфраструктури. Проблема в рішеннях, які приймалися вже після цього: що зберігати, що списувати, що перевіряти, а що просто забути.
Реакція КМДА: тепер шукають балансоутримувача
Після звернення ТСН у Києві на ситуацію відреагували в Департаменті муніципальної безпеки КМДА.
Там повідомили, що фахівці вже з’ясовують ситуацію з знайденим бомбосховищем колишнього заводу. Зокрема, встановлюють, у кого підземне приміщення знаходилося на балансі і хто повинен був відповідати за його функціонування. Також після цього будуть вирішувати, що робити з об’єктом далі.
Але сама ця реакція звучить як окремий діагноз.
У столиці воюючої країни знайдено укриття на 700 осіб, а влада тепер з’ясовує, кому воно належало і хто повинен був за нього відповідати.
Для мирного часу це була б бюрократична історія.
Для Києва 2026 року — це питання безпеки.
Тому що укриття під час війни існує не тоді, коли воно колись було побудоване, і не тоді, коли воно числиться в старих документах. Воно існує тільки тоді, коли людина під час тривоги може туди зайти.
Чому ця історія важлива для Ізраїлю
Для ізраїльської аудиторії ця новина з Києва повинна бути зрозуміла без довгих пояснень.
В Ізраїлі тема укриттів — це частина життя. Мамад у квартирі, громадські укриття, інструкції Командування тилу, готовність муніципалітетів, доступність захищених просторів — все це не абстрактні норми, а практична система виживання.
Саме тому історія київського бункера біля ЖК «Паркові озера» важлива для читачів НАновини — Новини Ізраїлю.
Вона показує, що цивільний захист — це не тільки бетон, двері і фільтри.
Це облік.
Це відповідальність.
Це перевірка.
Це розуміння, хто за що відповідає.
Це політичне і муніципальне рішення не чекати трагедії, щоб потім шукати винних.
Україна сьогодні проходить через досвід, який ізраїльтяни в багатьох розуміють: мирні міста стають ціллю, цивільні райони опиняються під ударом, а безпека починається не тільки з армії і ППО, але і з найближчого укриття.
Якщо під будинком є бункер на 700 осіб, але про нього ніхто не знає, це не захист.
Це ілюзія захисту.
Що повинно статися тепер
Історія знайденого укриття в Дніпровському районі Києва не повинна закінчитися одним матеріалом ТСН і кількома публікаціями в соцмережах.
Перше, що потрібно зробити, — офіційно перевірити технічний стан об’єкта.
Друге — встановити балансоутримувача і юридичний статус приміщення.
Третє — зрозуміти, чи можна швидко привести укриття в стан, придатний для людей.
Четверте — провести окрему перевірку колишніх промислових територій Києва, де після знесення заводів могли зберегтися подібні споруди.
П’яте — публічно пояснити жителям району, чи можуть вони розраховувати на це укриття, коли і за яких умов.
Тому що в такій історії головне питання не в тому, наскільки ефектно виглядає знайдений бункер.
Головне питання — скільки людей він міг би захистити, якби про нього згадали раніше.
На п’ятому році повномасштабної війни забуте укриття на 700 осіб у Києві — це вже не просто «неймовірна знахідка».
Це перевірка того, як місто ставиться до життя своїх жителів.
І це урок не тільки для України.
Це урок для будь-якої країни, яка живе під загрозою ударів по мирних містах.
…
Буферная зона как ширма: какие территории путин пытается забрать у Украины - 6 Липня, 2026
- Новости Израиля
Камень памяти в Атароте: главный раввин Украины Моше Асман на церемонии к 50-летию операции «Энтеббе» - 6 Липня, 2026
- Новости Израиля
Евреи из Украины: Менахем-Мендл Шнеерсон — от украинского Николаева до всемирной славы - 6 Липня, 2026
- Новости Израиля